Інфекційний ендокардит

                        Бактерії зазвичай не присутні в крові, однак при будь-якому пошкодженні шкіри, слизової оболонки рота або ясен (навіть зовсім незначній, наприклад при жуванні або чищенні зубів) невелике число бактерій може потрапити в кровотік, створюючи небезпеку ендокардиту. Під час Незнач яких хірургічних, стоматологічних та інших медицин ських процедур, таких як внутрішньовенне введення рідин, поживних речовин або лікарських препаратів; цисто скопия (введення спеціальної трубки для дослідження мо чевого міхура); колоноскопія (введення спеціальної трубки, щоб дослідити товсту кишку), бактерії також можуть потрапити в кров. У людей з нормальними серцевими клапа нами такі процедури зазвичай не викликають ускладнень, і лейкоцити знищують ці хвороботворні мікроорганізми. Пошкоджені серцеві клапани можуть затримувати бактерії, які осідають на ендокардит і починають розмножуватися. Іноді вони починають розмножуватися на поверхні штучного клапана; ці бактерії найчастіше бувають стійкі до антибіотиків. Люди з вродженим пороком серця, в результаті якого кров просочується з однієї камери серця в іншу, наприклад з одного шлуночка в інший (в нормі ці камери між собою не повідомляються), також мають підвищений ризик виникнення ендокардиту. Саме по собі присутність невеликої кількості бактерій в крові (бактеріємія) не завжди супроводжується якими-небудь проявами, але бактериемия може переходити в септицемию, коли бактерії в крові інтенсивно розмножуються. Це викликає значне підвищення температури тіла, озноб і супроводжується низьким артеріальним тиском. Хворий з септицемією має особливо високу небезпеку розвитку ендокардиту. Бактерії, які викликають гострий ендокардит, іноді досить агресивні, щоб інфікувати навіть нормальні серцеві клапани. Бактерії, які викликають підгострий ендокардит, майже завжди вражають аномальні або пошкоджені клапани. Більшість випадків ендокардиту відзначається у людей, страждаючих природженими по рокамі серцевих камер і клапанів; мають искусст ються клапани серця, а також у літніх людей з ушкодженням клапана внаслідок перенесеного в дитинстві ревматизму або вікових змін. Високий ризик розвитку ендокардиту мають ін'єкційні наркомани, бо вони часто заносять хвороботворні бактерії безпосередньо в кровотік через брудні голки, шприци або з розчинами наркотиків. У наркоманів і людей, у яких ендокардит розвивається через тривале застосування катетера, найбільш часто інфікується клапан отвори між правим передсердям і правим шлуночком (трикуспідального клапан). У більшості інших випадків при ендокардиті інфікуються клапан вхідного отвору лівого шлуночка (мітральний клапан) або клапан вихідного отвору лівого шлуночка (аортальний клапан). У пацієнта з штучним клапаном найбільший ризик виникнення інфекційного ендокардиту відзначається протягом першого року після операції; після цього ризик зменшується, але залишається трохи вищим, ніж у решти людей. З невідомих причин після протезування аортального клапана ризик завжди вище, ніж після протезування мітрального.